Творча робота

                              

Управління освіти і науки

Чернігівської обласної державної адміністрації                          

Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

імені К.Д. Ушинського

Кафедра педагогіки, дошкільної та початкової освіти

                    

 Творча робота

          

Організація  повторення    

навчального  матеріалу

в  початкових  класах

                                                             Слухач курсів

                                                                       підвищення кваліфікації        

                                                                       вчителів початкових класів

                                                                       Музика Любов Павлівна

                                                                       вчитель Березівської ЗОШ І-ІІІ ст.

                                                                       Талалаївського району

                                                           

                                                                       Термін навчання  08.02. – 19.02.

                                                                            

                                                            Науковий керівник

                                                                      Лавріненко Лідія Іванівна

                                                                       кандидат історичних наук, доцент

                                              Чернігів, 2016

                                              Зміст

1.     Вступ.

2.     Дидактичні вимоги до повторення виучуваного матеріалу.

3.     Класифікація повторення.

4.     Основні завдання вступного повторення.

5.     Рекомендації щодо організації повторення.

6.     Особливості поточного повторення.

7.     Закріплювальне повторення та його функції.

8.     Завдання узагальнювального повторення.

     Список використаних джерел

     Додатки

      В основі педагогічного процесу лежить чітка послідовність і систематичність знань, умінь і навичок, яких набувають учні відповідно до програ­мових вимог. Відомо, що навіть найкращі і найефек­тивніші засоби пізнавальної діяльності школярів не дадуть належних результатів, якщо виучуваний ма­теріал не ґрунтуватиметься на принципах система­тичності і послідовності, на міцній основі раніше за­своєних знань. Самостійне мислення учнів і їхня активна участь у засвоєнні знань стають можливими тоді, коли кожне нове поняття, правило, закон, явище асоціюються з відомим і пов'язуються з ним. Здійснюється це за до­помогою повторення. Цей вид навчальної роботи є однією з найважливіших ланок успішного здійснення якісного засвоєння учнями знань, розвитку їхніх пізна­вальних можливостей. Звичайно, для ґрунтовного за­своєння учнями навчального матеріалу необхідне послідовне застосування усієї системи дидактичних принципів, законів, закономірностей. Однак, вважають вчені та педагоги, організація систематичного повто­рення є однією з важливих умов ґрунтовного навчання, що зумовлює міцність засвоєння знань. Саме завдяки повторенню учні спроможні усвідомити і міцно за­своїти значні обсяги навчальної інформації, правильно встановити взаємозв'язки між окремими елементами знань. Без правильно організованого повторення навчального матеріалу неможливо його глибоко за­пам'ятати, точно і швидко відтворити.

Щоб повторення відповідало своєму призначен­ню, воно неодмінно має задовольняти такі дидак­тичні вимоги:

1. Забезпечення настанови учнів до роботи.

2. Стимулювання активності учнів у процесі по­вторення.

3. Цілеспрямований добір і раціональне плану­вання матеріалу для повторення.

4. Врахування індивідуально-психологічних особ­ливостей школярів.

5. Попередження можливості утворювати непра­вильні, помилкові зв'язки між блоками виучуваного матеріалу.

6. Правильне дозування і раціональний розподіл повторень у часі.

7. Різноманітність форм, способів, методів та прийомів повторення.

8. Застосування різних видів повторення.

Проаналізувавши різні підходи до здійснення кла­сифікації видів повторення і виходячи з вимог до організації навчального процесу в сучасній почат­ковій школі, пропонується класифікація цього важли­вого компонента навчальної діяльності молодших школярів, адаптовану  до нової мети і функцій початкової освіти: 1) вступне; 2) поточне: поясню­вальне, супровідне, самостійне; 3) закріплювальне;

4) удосконалювальне: тренувальне, коригувальне, поглиблювальне, узагальнювальне; 5) підсумкове.

Встановлено, що кожний із зазначених видів повто­рення має свою мету. Однак усі види тісно пов'язані між собою і складають у сукупності цілісну систему. Розглянемо особливості вступного повторення.

Відомо, що новий навчальний рік завжди розпо­чинається з повторення матеріалу, який вивчався у попередньому класі. Необхідність повторення на по­чатку навчального року зумовлена тим, що учні за час літніх канікул забувають частину набутих знань, які необхідні для опрацювання нового матеріалу. Вста­новлено, що повторення на початку навчального ро­ку мобілізує до активного процесу сприйняття, по­новлює знання в пам'яті учнів і готує їх до засвоєння нового програмового матеріалу на основі вивченого.

Цей вид повторення здійснюється як на спеціальних вступних уроках, так і на кожному уроці, ставши його складовим елементом. Однак вступне повторення особ­ливо виправдовує себе на початку навчального року.

Отже, процес сприйняття і засвоєння нових знань на основі попереднього досвіду, запасу знань та за­лежно від психічного стану дітей у момент сприйнят­тя називається вступним повторенням, або аперцептивним (аперцепція) повторенням.

   Слід зауважити, що чим молодші учні, тим менше у них знань і досвіду, тим вагоміше місце в педагогічно­му процесі повинна займати аперцепція.

   Вчителі, які розуміють необхідність вступного повторення і створюють умови для його проведення, як правило, досягають гарних результатів: учні швид­ко відновлюють свої знання і навички, а це дає змо­гу успішно засвоювати новий матеріал.

Таким чином, аналіз педагогічної літератури і дослідницький досвід дозволяють сформувати основні завдання вступного повторення, що здійснюється на початку навчального року:

1. Перевірити стан знань, умінь і навичок учнів, виявити та ліквідувати прогалини в них.

2. Психологічно підготувати школярів до за­своєння нових знань з опорою на минулий досвід і наявні знання.

3. Актуалізувати здобуті раніше знання для успішного і якісного усвідомлення нового матеріалу.

4. Активізувати способи мислительної діяльності учнів.

5. Відновити та удосконалити способи са­мостійного опрацювання навчального матеріалу.

6. Мобілізувати учнів до активної навчальної роботи, пов'язаної із засвоєнням нових знань, умінь і навичок.

Повторення на початку навчального року є основою для за­побігання прогалинам у знаннях, мобілізації сил та знань, активізації мислення та діяльності учнів, успішного сприймання і міцного засвоєння нового навчального матеріалу.    

Рекомендації вчителеві початкових класів щодо організації повторення

1. Щоб повторення було цілеспрямованим, воно має бути обгрунтоване результатами контрольної роботи.

2. Чітко формулюйте тему і мету повторення. Усвідомлення учнями завдань, мети повторення, розуміння важливості та необхідності повторення мобілізує їх на подолання труднощів, сприяє роз­виткові їхньої волі й уваги, забезпечує продук­тивність праці. Свідоме повторення вимагає ціле­спрямованості, глибини розуміння учнями одержа­ного від учителя завдання. Зрозуміле й усвідомлене завдання стає для учнів близьким і доступним, ви­конується з напруженням усіх сил і здібностей. Неусвідомлене завдання учні виконують неохоче, повільно і неякісне.

3. Здійснюйте постійний зв'язок теоретичних знань з їх застосуванням у практичній діяльності.

4. Намагайтеся забезпечити інтерес і бажання учнів боротися за досягнення поставленої мети.

5. Аналізуючи результати контрольної роботи для учнів, вказуйте не тільки на помилки, а й на досягнення учнів. Вони повинні усвідомлювати свої кон­кретні прогалини і досягнення в навчанні.

6. Враховуйте індивідуально-психологічні особли­вості школярів.

7. Повторення слід проводити щоразу на новому рівні складності, використовуючи поряд з відтворювальними й пошукові знання.

8. Щоб повторення було цілеспрямованим, на­самперед необхідно чітко визначити, що має бути з цього матеріалу засвоєне на рівні навичок, умінь, а що — на рівні ознайомлення.

9. Забезпечуйте активність учнів у процесі повто­рення, використовуючи для цього різні вправи, ди­ференційовані завдання, міжпредметні зв'язки, на­очність, дидактичні ігри; завдання, які вимагають порівняння, видозміни і перетворення навчального матеріалу, застосування здобутих знань для пояснен­ня нових фактів.

10. Ретельно добирайте матеріал для повторення. Необхідно відбирати основний, істотний матеріал. До основних положень варто повертатися неоднора­зово, а на цій основі будувати похідні положення, при вивченні похідних положень щоразу у новому вигляді повторювати основні.

11. Щоб повторення було творчим процесом, за­стосовуйте різноманітні форми, способи, методи та методичні прийоми організації повторення.

Ці поради допомо­жуть учителеві організувати і провести вступне по­вторення на уроках української мови, а тому спряму­ють його діяльність на удосконалення знань молодших школярів.

    У міру нагромадження навчального матеріалу окремі його частини забуваються, що призводить не тільки до зменшення загального обсягу сприйнятої і засвоєної інформації, а й до недостатнього розуміння нового матеріалу, усвідомлення якого тісно пов'язане з попе­реднім. Тому, як цілком слушно зазначається у Національній доктрині розвитку освіти, актуальною є проблема інтенсивного навчання учнів, розвитку в них пізнавальної активності, уміння мислити і са­мостійно оволодівати новими знаннями.

У процесі засвоєння знань важливо дбати не тільки про якість розумових операцій, а й про три­валість збереження в пам'яті результатів праці, адже без міцних знань не може бути й мови про розвиток дитини: мислення і пам'ять тісно взаємопов'язані. Серед засобів, які забезпечують міцність знань, умінь і навичок, повторенню належить винят­кова роль, оскільки воно виконує незамінні функції у навчальному процесі: запобігає забуванню вивче­ного; допомагає актуалізувати здобуті раніше знання для успішного і якісного усвідомлення нового на­вчального матеріалу; дає змогу сформувати й удоско­налити практичні навички й уміння, уточнити і по­глибити засвоєне, узагальнити і систематизувати знання, виявити та ліквідувати прогалини у знаннях і вміннях учнів.

^-У дидактиці встановлено, що засвоєння навчаль­ного матеріалу має концентрований характер, за яко­го знання переходять у короткотривалу (оперативну) пам'ять, де інформація зберігається протягом обмеже­ного інтервалу часу і лише частково переходить у дов­готривалу пам'ять. Отже, більшість засвоєного на­вчального матеріалу поступово забувається. Тому, щоб запобігти забуванню, необхідно перевести знання у довготривалу пам'ять, тобто здійснити запам'ятовуван­ня, що вимагає організації різних видів повторення. Розглянемо особливості поточного повторення. У процесі сприймання нового навчального ма­теріалу учні повинні його усвідомити і запам'ятати. Однак пояснення вчителя ще не забезпечує усвідо­млення, осмислення і запам’ ятовування учнями но­вих понять і термінів. Окремі з них частково усвідо­млюють пояснення, але запам'ятовують лише фраг­менти з нього. Частина дітей здебільшого зовсім не розуміє пояснення. У навчальному процесі молод­ших школярів таке явище можна спостерігати досить часто, особливо у процесі вивчення теоретичного ма­теріалу з української мови та математики. Тому на етапі сприймання, усвідомлення і первинного за­пам'ятовування учнями нового навчального ма­теріалу необхідно, крім інших способів, організову­вати поточне повторення.

Основне завдання поточного повторення — за­побігти забуванню вивченого, забезпечити тісний зв'язок нового навчального матеріалу з раніше вивче­ним. На думку дослідників, поточне повторення за незначної затрати сил і часу дає ефективніші резуль­тати, ніж інші види повторення. Цей вид по­вторення застосовується, коли новий навчальний ма­теріал органічно поєднує в собі у тій чи іншій формі елементи раніше вивченого, на яких акцентується увага учнів, або коли з викладом нового матеріалу пов'язуються відповідні місця з раніше опрацьовано­го. Залежно від цього, поточне повторення може бу­ти пояснювальним і супровідним.

До пояснювального повторення вдаються тоді, коли у змісті навчального матеріалу є достатня кількість елементів старих знань, що служать опорою для створення необхідних асоціацій. При поясню­вальному повторенні кожний наступний етап викла­дання охоплює щойно пройдені, але ще не досить за­своєні елементи. Чим молодші учні, тим частіше потрібно застосовувати пояснювальне повторення. Це забезпечує певну неперервність процесу, сприяю­чи надійному просуванню учнів у знаннях.

Пояснювальне повторення потребує від учителя будувати пояснення навчального матеріалу так, щоб основні його терміни, факти, визначення повторюва­лися кілька разів через певні інтервали часу. Для цьо­го учитель повертається до цих елементів, повторю­ючи і висвітлюючи їх із нової точки зору, у нових, змінених ситуаціях та комбінаціях.

Ефективним способом пояснювального повто­рення є вступні вправи, які передбачають завдання на осмислення, усвідомлення і первинне запам'ято­вування понять, правил, законів, положень (логічні вправи); та які є першими спробами застосувати ці правила на практиці у поєднанні з поясненням, обгрунтуванням своєї відповіді (пробні вправи). За­значені вправи об'єднують такі мислительні операції, як порівняння, узагальнення, систематизація.

 Таким чином, уже під час пояснення навчально­го матеріалу і виконання вступних вправ в учнів по­чинають вироблятися перші навички практичного застосування набутих знань, виучуваних правил. Од­нак необхідно забезпечити подальшу роботу з вироблення і зміцнення навичок і умінь, які почали складатися. З цією метою учитель застосовує вправи на включення нових знань у сис­тему раніше вивчених. До таких вправ належать за­вдання, на основі яких у процесі багаторазового по­вторення  відповідних дій  чи  операцій  на застосування вивченого правила в учнів виробляють­ся конкретні навички й уміння. Зазначені вправи ха­рактеризуються вищим ступенем самостійності учнів у процесі їх виконання, а також різноманітністю за­вдань. Виконання таких вправ, головним чином, ор­ганізовується на матеріалах, підготовлених авторами підручника, зокрема, на спеціально дібраних словах, реченнях, текстах тощо. Враховуючи ступінь са­мостійності і творчої ініціативи учнів, такі вправи можна проводити за зразком, за інструкцією, за ок­ремим завданням.

Отже, пояснювальне повторення сприяє зацікав­леності учнів навчальною роботою, концентрації, по­глибленню й удосконаленню основних знань.

Досить ефективним є і супровідне повторення, яке застосовується, коли новий навчальний ма­теріал поєднується з раніше вивченим і вимагає побіжного повторення попереднього. Супровідне повторення є також ефек­тивним і дає змогу подовжити процес відтворення вивченого у різноманітних зв'язках, а також спону­кає учнів до серйознішого вивчення нового на­вчального матеріалу. Супровідне повторення тим результативніше, чим органічніше і логічніше пов'язане вивчення нового і повторення старого ма­теріалу, чим більше використовуються способи зіставлення, протиставлення тощо. До супровідного повторення вдаються майже на кожному уроці. Особливо широко можна застосовувати таке повто­рення на уроках математики, української мови, природознавства. Наприклад, у процесі вивчення однорідних членів речення у 4 класі доцільно повто­рити матеріал про частини мови й члени речення, про головні та другорядні члени речення (програмо­вий матеріал 3 класу); вивчаючи тему "Апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї" (3 клас), учні обов'язково повторюють матеріал про вживання апострофа після букв б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, і, що вивчається у 2 класі.

 Супровідне повторення має свої переваги:

1) Незважаючи на те, що цей вид повторення за­стосовується досить часто — він не викликає в учнів відчуття нудьги, а навпаки, дає почуття задоволення. Це пояснюється тим, що учні у процесі вивчення но­вого навчального матеріалу зустрічають у ньому вже відоме, раніше вивчене.

2) Зазначений вид повторення встановлює нові зв'язки і відношення між новим і раніше вивченим. Завдяки цьому закріплення відбувається логічним шляхом.

3) У процесі супровідного повторення раніше вивчений навчальний матеріал відтворюється у нових комбінаціях, що дає можливість вільно володіти знаннями, уміннями і навичками, застосовувати їх у стандартних і нестандартних ситуаціях.

Велике значення для ефективності супровідного повторення має планування навчального матеріалу. Тому необхідно домогтися такої послідовності у вивченні навчального матеріалу, у процесі якої кожний наступний крок буде охоплювати елементи вивченого, але ще не достатньо засвоєного навчального матеріалу. Наведемо приклад. Припустимо, що на уроці української мови учні навчилися виконувати морфемний аналіз простих за будовою слів. Однак протягом року вони ні разу не викону­вали таке завдання. Цілком зрозуміло, що учні втратять навичку, і коли знову виникне не­обхідність визначити у слові основу, закінчення, корінь, суфікс, префікс, учням доведеться не по­вторювати правила, а знову їх заучувати.

  Ефективним способом організації супровідного повторення є порівняння. Застосування зазначено­го прийому у процесі повторення сприяє кращому розумінню і запам'ятовуванню нового навчального матеріалу, неперервному і систематичному прига­дуванню і закріпленню вивченого матеріалу, який для цього використовується. Порівняння допомагає створити в учнів уявлення про речі і явища, яких вони не бачили, виявити спільне і відмінне, встано­вити взаємозв'язки між явищами, що мають одна­кові закономірності у, з огляду на це, забезпечити наступність у навчанні. На уроках природознавства необхідно застосовувати порівняння, щоб виявити характерні ознаки предметів або явищ, зробити відповідні  висновки.   Наприклад,  вивчаючи трав'янисті рослими, варто порівняти їх з деревами, кущами. Вивчаючи тему "Дерева", учні розглядають таблиці із зображенням дерев, і вчитель пропонує порівняти сосну, що росте у лісі, із сосною, яка росте на просторі. Таке порівняння допомагає з'ясувати потреби сосни у світлі. Порівнюючи сосну і ялину, діти/знаходять як спільні ознаки (хвойні дерева), так/і ряд відмінностей (зовнішній вигляд, потреби у світлі та ін.). Таким чином, систематич­но повторюється раніше вивчений матеріал і одно­часно учні поступово усвідомлюють нові знання, роблять важливі висновки

  Плануючи уроки, необхідно враховувати, який навчальний матеріал можна закріпити супровідним повторенням, адже у тій чи іншій формі таке повто­рення можна застосовувати майже на кожному уроці. Супровідне повторення дає широкі можли­вості для використання різних схем, таблиць, ма­люнків тощо. Це привертає увагу дітей, викликає  інтерес, розвиває активність і тому забезпечує вели­ку результативність. Усі раніше здобуті знання й уміння, які пов'язуються з новими супровідним по­вторенням, є складовою програми, уроку і тому їх потрібно вимагати від учнів.

Іноді навчальний матеріал вимагає додаткового самостійного повторення. Самостійна робота учнів у процесі поточного повторення охоплює в собі:

— добирання прикладів до вивчених правил і по­нять;

— застосування певних правил для пояснення тих чи інших дій;

— порівняння вивчених предметів і явищ;

— систематизацію й узагальнення предметів та явищ за певними ознаками;

— знаходження різних способів досягнення по­ставленої мети.

Самостійне повторення, що має своїм безпосе­реднім завданням зберегти в пам'яті учнів особливо важливі або спеціальні елементи знань протягом тривалого часу, називається спеціальним повторен­ням.У більшості випадків для такого повто­рення відводиться окремий час. Спеціальне повто­рення часто застосовується для вироблення навичок. Наприклад, на уроках української мови вчитель відводить час для відновлення в пам'яті учнів орфо­графічних правил тощо.

Практична дидактика пропонує такі прийоми ро­боти у процесі організації поточного повторення:

1. Закріплення на уроці: коротке повторення нового матеріалу; перегляд матеріалу в підручнику; виписуван­ня тез; акцентування уваги на основних положеннях; встановлення взаємозв'язків у вивченому матеріалі.

2. Специфіка домашніх завдань: з коментуванням; з вибором варіанта завдання (диференціація).

3. Домашня робота: читання підручника; викори­стання плану; складання плану; письмові відповіді на запитання; формулювання запитань з вивченого ма­теріалу; аналіз структурно-логічних схем;

 взаємодо­помога учнів.

    4. Опитування на уроці: індивідуальне; з усним коментуванням; з використанням ТЗН; з поперед­ньою підготовкою; з опорою на план; з опорою на унаочнення; фронтальне усне; у процесі бесіди; у процесі дискусії; із застосуванням взаємоконтролю учнів; письмове п'ятихвилинне; письмове, більш гли­боке; письмове самодиференційоване; по картках та перфокартах; тестове альтернативне; тестове з конст­руйованими відповідями; шляхом взаємоперевірки домашніх завдань; шляхом самостійних робіт; шля­хом аналізу допущених помилок.

З усього зазначеного вище можна зробити висно­вок, що поточне повторення виконує такі функції:

1. Запобігає забуванню вивченого.

2. Забезпечує тісний зв'язок нового навчального матеріалу з раніше вивченим, що уможливить відтво­рення і застосування знань у змінених ситуаціях, у нових зв'язках.

3. Забезпечує ясність і глибину розуміння набутих знань, їх переосмислення.

4. Подовжує процес відтворення вивченого на­вчального матеріалу в різноманітних зв'язках.

5. Зберігає в пам'яті учнів найважливіші елементи знань протягом тривалого часу.

Таким чином, поточне повторення забезпечує пе­рехід інформації з короткочасного "сховища" пам'яті у довготривале, але залишає нерозв'язаною таку про­блему: велика кількість невпорядкованої інформації у довготривалому "сховищі" заважає швидкості відтворення. Отже, інформація повинна бу­ти систематизована. Саме це завдання і виконує закріплювальне повторення.  

Повернення до вивченого матеріалу відразу після його сприйняття або відтворення раніше сприй­нятого навчального матеріалу з метою його систе­матизації, закріплення в пам'яті та вироблення пев­них умінь і навичок називається закріплювальним повторенням, яке найчастіше проводиться у кінці уроку.

Закріплювальне повторення необхідне і для того, щоб пов'язати нові знання з раніше набутими. Цей вид повторення схожий на аперцептивний у тому, що в його основі лежить логічний зв'язок: у першому випадку раніше вивчений програмовий матеріал пов'язується з новим, а в дру­гому, навпаки, новий навчальний матеріал по­в'язується зі старим.

Установлено, що незалежно від якості викладу навчального матеріалу вчитель повинен перевірити ступінь засвоєння його учнями і організувати за­кріплення здобутих знань і вмінь. Закріплення знань і вмінь учені вважають одним із найважливіших засобів забезпечення міцності їх засвоєння, який необхідно застосовувати на всіх уроках. Таким чином, закріплення — це керована вчителем діяльність учнів, спрямована на остаточне засвоєння навчального матеріалу. Відомо, що закріплення знань відбу­вається уже в процесі сприймання, усвідомлення й осмислення нового навчального матеріалу. Однак, як показує практика, навіть зрозумівши сутність ви­учуваного навчального матеріалу, учень не завжди може відтворити його зміст, застосувати у практичній діяльності. Тому на уроках необхідно виділяти спе­ціальний час для закріплення знань, умінь і навичок учнів. Тобто важливо забезпечити діяльність, спря­мовану на запам'ятовування, своєрідне присвоєння інформації. Необхідною умовою закріплення знань, умінь і навичок є повторення, яке передбачає не просте відтворення раніше вивченого навчального матеріалу, а його систематизацію і запам'ятовування на основі осмислення й усвідомлення зв'язків на­явних знань зі щойно засвоюваними новими знан­нями.

Оскільки тимчасові нервові зв'язки, що утворю­ються в корі головного мозку учнів у процесі сприй­мання нового навчального матеріалу слабкі і несталі, необхідно забезпечити їх своєчасне підкріплення. Експериментальними дослідженнями встановлено, що процес забування найінтенсивніше відбувається відразу після засвоєння. З метою тривалого утри­мування в пам'яті нової інформації важливо з самого  початку забезпечити міцне її запам'ятовування і  закріплення шляхом організації повторень у перші години, дні після її отримання. Далі, з часом, процес забування дещо уповільнюється. З огляду на це за­кріплювальне повторення особливо необхідно орга­нізовувати на кожному уроці вивчення нового навчального матеріалу. Це пояснюється ще і тим, що іноді учні можуть мати знання з відповідної теми, тобто знати правило, визначення, а застосувати їх на практиці не вміють.

Отже, метою зазначеного виду повторення є й закріплення отриманих на уроці знань, їх систе­матизація. Як правило, цей вид повторення забезпечує  закріплення основних, істотних елементів знань, висновків, термінів і складних частин. Після закріплення теоретичних знань необхідно організовувати закріплення знань і умінь шляхом їх практичного  застосування. З цією метою у процесі закріплювального повторення пропонуються відповідні вправи і завдання для усного чи письмового відтворення за­своєних знань і вмінь, вироблення навичок. На думку вчених, цінність таких вправ і завдань полягає у тому, що вони сприяють одночасно закріпленню й удо­сконаленню вивченого навчального матеріалу, ос­кільки нові поняття і правила розглядаються з різних  сторін, установлюються логічні зв'язки між різними і темами, що вимагає виконання мислительних опе­рацій на більш високому рівні.

Ефективним способом організації закріплюваль­ного повторення є тренувальні вправи, призначення яких учені вбачають у закріпленні та повторенні теоретичного матеріалу; в закріпленні первинно набутого уміння і формуванні навички. Крім того, тренувальні вправи є одним із основних способів  розвитку пам'яті; готують учнів до творчої діяльності, оскільки вони є базою для оволодіння складними  уміннями; виховують уважність, зібраність, бо перед­бачають орієнтацію на зразок.

Залежно від ступеня пізнавальної діяльності, самостійності та творчої ініціативи учнів у процесі роботи тренувальні вправи поділяють на: вправи за зразком; вправи за інструкцією, вправи за завданням..

Виконання учнями тренувальних вправ забезпечує багаторазове повторення ними певних дій чи операцій, видів діяльності, що забезпечує їх засвоєння та закріплення.

Закріплювальне повторення виконує такі функції у навчальному процесі:

1. Закріпити в пам'яті учнів вивчений навчальний матеріал, вивчені явища,

процеси та їх законо­мірності.

2. Систематизувати знання учнів з певної теми.

3. Встановити логічні зв'язки між новим нав­чальним матеріалом і раніше вивченим.   Спостереження за навчальним процесом у по­чаткових класах дало змогу зробити висновок про те, що вчителі домагаються не тільки засвоєння учнями знань і вмінь, а й закріплення їх у пам'яті. Однак творчому застосуванню засвоєних понять, правил, алгоритмів нерідко приділяють недостатньо уваги, пояснюючи це браком часу у навчальному процесі. Очевидно, саме тому рідко зустрічаються уроки удосконалювального повторення.

Оскільки кінцевою метою більшості навчальних предметів у початковій школі є формування умінь і навичок, то важливе значення у цьому процесі має са­ме удосконалювальне повторення, яке може проводи­тися як у кінці будь-якого уроку, так і на спеціально відведених. Основною метою зазначеного виду повто­рення є удосконалення, узагальнення, систематизація та поглиблення знань, умінь і навичок, адже одночас­но відбувається часткова автоматизація способів ді­яльності; встановлення взаємозв'язків між явищами та процесами; перенесення здобутих знань і вмінь на ін­ші теми і предмети, сфери діяльності; застосування засвоєного в нових умовах — знання вибудовуються у певну логічну систему, яку учні запам'ятовують надовго. Під час удосконалення знань, умінь і навичок важ­ливу роль відіграє диференційоване повторення.

За дидактичною метою удосконалювальне повто­рення умовно можна поділити на: тренувальне, кори­гувальне, поглиблювальне, узагальнювальне.

Метою тренувального повторення є надання знан­ням і навичкам гнучкості — вироблення в учнів умін­ня свідомо застосовувати їх для розв'язання різних практичних завдань у нестандартних умовах, що за­безпечує оволодіння більш складними уміннями.

Коригувальне повторення має своїм завданням ви­являти і усувати прогалини в знаннях учнів. Це дає можливість запобігти труднощам у навчанні та по­легшити засвоєння нового програмового матеріалу. Важливою умовою успішного проведення коригу­вального повторення є максимальна його індивідуа­лізація і диференційований підхід до учнів.

Кожний новий урок у системі певної теми відоб­ражує раніше засвоєні знання, поглиблюючи і роз­ширюючи їх. Але ефективніше цей процес відбува­ється на спеціальних уроках повторення, коли вчитель ставить за мету доповнити раніше набуті знання новими фактами, у нових зв'язках і підвести таким чином учнів до засвоєння нових, складніших понять, і при цьому удосконалити набуті раніше знан­ня. Ці завдання виконує поглиблювальне повторення.

Узагальнювальне повторення проводиться в кінці вивчення теми чи розділу програми. Його завданням є узагальнення і систематизація здобутих знань. Уза­гальнити вивчений матеріал — означає глибше усві­домити наявні відношення і зв'язки між предметами і

явищами. Вчені вважають, що дидактичною метою уза­гальнення є виділення найзагальніших ознак у форму­люванні понять, законів, провідних ідей предмета, який вивчається. Узагальнення передбачає: встанов­лення зв'язків між окремими фактами і поняттями, зве­дення їх у систему; застосування таких розумових опе­рацій, як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування. Тому у навчальному процесі спочатку навчають учнів аналізувати, виділяти головне, порівнювати, оцінюва­ти, визначати поняття. Установлено, що застосування різних способів узагальнення розвиває гнучкість мис­лення, привчає учнів до вибору найсуттєвіших засад узагальнення залежно від конкретних умов.

Об'єктами узагальнення можуть бути події, яви­ща, властивості предметів, якості й ознаки, відно­шення, процеси, зв'язки. Вважається, що об'єкти, які беруться для узагальнення, мають бути добре відомі учням. Чим складніший об'єкт узагальнення, тим важчим воно є для учнів. Тому об'єкти для узагаль­нення потрібно ускладнювати поступово.

Процес узагальнення відбувається на всіх етапах набуття і застосування знань. Елементарні узагальнен­ня відбуваються уже в процесі сприймання нового навчального матеріалу, вони пронизують процес ос­мислення знань і завершуються на окремому етапі — етапі узагальнення і систематизації.

За обсягом понять, які вивчаються, узагальнення можуть бути: часткові (Грунтуються на аналізі окре­мих фактів, явищ і подій); поурочні (передбачають встановлення зв'язків і відношень між явищами або відповідними їм поняттями — новими і вивченими раніше); тематичні (репрезентують провідні залеж­ності і взаємозв'язки); підсумкові і міжпредметні (ре­зультатом їх є провідні ідеї і теорії науки відповідно­го навчального предмета) .

Кінцевою метою узагальнювального повторення є пов­ноцінне засвоєння і застосування знань на творчому рівні. Узагальнювальне повторення може проводитися з метою:

•закріплення знань у межах теми для забезпечен­ня узагальнень більш високого рівня;

• порівняння виучуваного матеріалу з тим, що повторюється, з метою міцного засвоєння знань, формування умінь і навичок;

•узагальнення на основі кількох тем, що забезпе­чує оволодіння умінням робити складні висновки.

Узагальнення знань відбувається майже на кож­ному уроці, але особливу роль у цьому відіграють спеціальні уроки узагальнювального повторення, на яких увага учнів зосереджується на найважливіших питаннях того чи іншого розділу і на їх взаємозв'яз­ках з навчальним матеріалом усього курсу.

Уміння узагальнювати успішно формується в учнів з початкових класів. У процесі навчання молодші шко­лярі навчаються аналізувати, порівнювати, виділяти го­ловне, класифікувати, робити нескладні висновки. Ор­ганізовуючи узагальнювальне повторення, вчитель повинен пам'ятати, що перш ніж перейти до узагаль­нення, необхідно забезпечити якісне засвоєння учнями навчального матеріалу, осмислене застосування здобу­тих знань і вмінь у навчальній і практичній діяльності.

Узагальнювальне повторення здійснюється шляхом виконання відповідних завдань, цінність яких полягає в тому, що вони одночасно сприяють і закріпленню, і вдосконаленню навчального матеріалу, який повторю­ється. На думку вчених, це вимагає від учнів розглядати поняття і правила, що повторюються, з різних сторін; ус­тановлювати логічні зв'язки між різними темами; вико­нувати мислительні операції на більш високому рівні.

 Для ефективності процесу узагальнення вивчено­го матеріалу дослідники пропонують застосовувати такі прийоми роботи:

•понятійне узагальнення: виділення загальних оз­нак; виділення істотних ознак; узагальнення за зіставленням і протиставленням; об'єднання понять;

застосування аналогій;

•тематичне узагальнення: застосування класифі­кації, групування; використання структурно-логіч­них, узагальнювальних схем і таблиць;

•узагальнення міжтематичні та міжпредметні.

Міжтематичні узагальнення проводяться після ви­вчення великих тем і розділів програми або всього нав­чального курсу, що забезпечує узагальнення і система­тизацію великого за обсягом кола знань. Отже, повторення навчального матеріалу з теми чи курсу пе­редбачає і систематизацію як одну із операцій мислен­ня, в процесі якої об'єкти, що вивчаються, поєднують­ся в певну систему на основі обраного принципу. Важливим видом систематизації є класифікація (розпо­діл об'єктів за групами на основі порівняння: класифі­кація рослин, тварин, явищ тощо), заповнення таблиць, які сприяють систематизації опрацьованого матеріалу.

Важливо забезпечити систематизацію знань після вивчення теми, курсу. Це сприятиме встановленню причиново-наслідкових зв'язків і відношень між фак­тами, що вивчаються, виділенню головного у виучува­ному навчальному матеріалі та дозволить розглянути конкретний об'єкт як частину цілої системи. Узагаль­нення і систематизація - взаємопов'язані процеси, які передбачають розширення обсягу понять, перенесен­ня їх на ширше коло предметів на основі встановле­них між ними істотних зв'язків і взаємозалежностей.

Отже, удосконалювальне повторення виконує та­кі функції:

1. Формує і удосконалює практичні навички й уміння.

2. Запобігає труднощам у навчанні шляхом вияв­лення та усунення прогалин у знаннях школярів.

3. Поглиблює і розширює відомості про вивчені предмети та явища.

4. Уточнює набуті уявлення під час спостережень, екскурсій, дослідів, практичних робіт тощо, переко­нує в їх достовірності, відповідності науковим поло­женням, підводить учнів до узагальнень.

5. Узагальнює і систематизує знання. Важливою передумовою ефективної організації удосконалювального повторення є застосування вчи­телем різноманітних методів і прийомів на уроках, що допомагають учням оволодіти складними уміння­ми, впорядковують та поглиблюють здобуті знання, забезпечують міцність і якість засвоєння і таким чи­ном завершують процес засвоєння знань. Готуючись до уроку удосконалювального повторення, вчителеві необхідно пам'ятати, що застосування одного методу не дасть оптимальних результатів і тільки поєднанням різноманітних методів і прийомів можна домогтися високої акгивиості учнів під час цієї роботи.  Успішність удосконалювального повторення у навчальному процесі значною мірою залежить і від уміння вчителя погоджувати види і форми проведення його з особливостями пізнавальної діяльності учнів. Створюючи необхідні умови для удосконалення знань учнів, можна забезпечити набуття молодшими школя­рами досить значних за обсягом і складних за змістом знань. Тому до уроку удосконалювального повторення вчителеві необхідно дібрати нові за формою вправи, сукупність яких допоможе застосовувати здобуті знан­ня, розглядати одне явище з різних кутів зору.

Спостереження за навчальним процесом у початковій школі показало, що для організації удоскона­лювального повторення вчителі застосовують уза-гальнювальну бесіду, проблемні, творчі та пізна­вальні вправи і завдання; організовують роботу з кар­тками та перфокартами, узагальнювальними схемами і таблицями; використовують прийоми конструюван­ня, класифікації, групування тощо. Досить ефектив­ними виявилися уроки, на яких застосовувалися тех­нічні засоби навчання та яскраве унаочнення, цікаві відомості, факти, дидактичні ігри.                        

                                   

                                       Список використаних джерел

1. І л ь ї н и х Ю . С . До питань про види повторення навчального матеріалу в школі. Наукові записки. Київський державний пед. інститут ім. О.М.Горького. Збірник праць аспірантів.

2.Мартинова Л.І. Організація повторення у З класі. Початкова школа. — 1981. — №8.

3.Ніколенко Л.Д. Питання методики повторен­ня. — К.: Рад. школа

4. Педагогіка: Посібник для педагогічних вищих шкіл. За ред. професора.

   С.Х. Чавдарова.  

5.Савченко О.Я. Дидактика початкової школи:

Підручник для студентів пед. факультетів. — К.: Абрис, 1997.

6. Зайцев  В.Н. Практическая дидактика. Школьные  технологии.  2000. — № 1.

7.Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів пед. факультетів. К.: Генеза, 1999

8. Дидактика сучасної школи. Посібник для вчителя. Б.С.Кобзарь, Г.Ф.Кумарина, Ю.А.Кусьій й др. Під ред. В.А-Онищука. — К.: Рад. школа, 1987.

9. Дмитриев А.Е., Фатеева Н.И., Львов М.Р. Дидактика. — М.: Изд-во «Прометей», 1990.

10. Кодлюк Я.П. Підручник для початкової школи:

теорія і практика. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2004.

11. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2000.

12. Державний стандарт початкової школи.